Дорога Європейська родино!
Сьогодні я звертаюсь до вас з-за ґрат і передаю це послання через мою родину, адже іншої можливості у мене немає.
Кілька кроків вздовж тюремної камери, кілька впоперек від стіни до стіни. Це і є мій периметр "свободи". Маленьке віконце, через схрещені арматури якого видно шматок осіннього неба...
Ціну свободи по-справжньому розумієш, коли її видно через заґратоване вікно. Саме тут особливо гостро сприймаєш усі виклики та загрози свободі свого народу.
Сім років тому, восени 2004-го, Україна після безкровної і мирної Помаранчевої революції відчула справжній смак справжньої свободи. То були величні події і великі часи. Країни вільного світу, здавалось, заздрили нам. Україна стала модною, до Києва приїжджали туристи, щоб вдихнути ковток свободи. На Єлисейських полях у Парижі та на віа Кондотті в Римі люди розкуповували з полиць все помаранчеве.
Я досі переконана, що революція 2004-го — одна з найвеличніших подій в нашій новітній історії та найвагоміший внесок України у демократичний досвід світу. Так, влада ув’язнила мене, сподіваючись, що це стане похоронним дзвоном для нашої демократії, але я вірю у перемогу свободи в нашій країні.
Сьогодні, восени 2011 року, свободу намагаються придушити, ув’язнити, депортувати з України. Мені ця влада дала сім років в’язниці, інші ж сидять за ґратами без суду, не знаючи, коли вони вийдуть на волю.
Треба назвати речі своїми іменами — в Україні встановлено авторитарний режим. Більше не існує розподілу влад на законодавчу, судову та виконавчу, вся влада знаходиться у руках однієї людини.
Метою режиму є тіньове збагачення за рахунок народу та державних ресурсів, які насправді належать усім українцям. Але для досягнення цієї мети владі потрібна ліквідація демократії в Україні.
Я хочу дуже чітко заявити, хоча це важко визнавати, що зараз нам в Україні власними силами зупинити розвиток авторитаризму буде надзвичайно складно.
Занадто слабкими є внутрішні запобіжники, які могли б захистити нашу країну від цієї біди: громадянське суспільство — молоде; інститути демократії — і молоді, і слабкі; суди, парламент, засоби інформації — повністю узурповані владою. Останнє, що зараз також знищується — надія на чесні вибори.
Щоб почати відроджувати нашу свободу, нам невідкладно потрібна допомога світової демократичної спільноти. Такою першою невідкладною допомогою є підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Для України підписання цього документу — це історичний прорив до європейської мрії, це остаточне ствердження та захист нашої незалежності, це надія на свободу та гідне життя для 47 мільйонів українців, це шанс ліквідувати авторитаризм.
Я хочу подякувати Європейській родині за те, що під час підготовки проекту цієї Угоди ви вже дали Україні унікальні можливості, яких у нас в таких переговорах ніколи не було. Це підтвердження щирості та відданості європейських народів ідеї євроінтеграції України.
Але вже є очевидним, що підписання Угоди сьогодні опинилося під загрозою зриву, все реальнішим стає провал європейських прагнень України. Це може стати трагедією, яка затьмарить майбутнє України на довгі роки.
Наша європейська перспектива опинилася під загрозою не через Європу, а через свідомий розрахунок української влади. Схоже, режим готовий знищити всі паростки демократії та відмовитись від дотримання європейських цінностей, як того вимагатиме підписання Угоди про вільну торгівлю.
Двадцять років надій на приєднання до європейської родини, на остаточне звільнення від гіркого радянського спадку знищуються через жадобу українського президента та його оточення до влади та багатства.
Президент Янукович та уряд порушують усі передумови підписання Угоди. Це відбувається не випадково, не через непорозуміння, не тому, що вони не знають як, або не розуміють, що таке Європейський шлях. Вони свідомо, планово, цинічно зривають процес європейської інтеграції України та переорієнтовують зовнішньополітичний курс на протилежний.
Саме тому я зараз звертаюся до вас — народів, парламентів та лідерів дружньої Європейської родини — з проханням не відмовлятись від підписання та ратифікації Угоди з Україною через розчарування зневажливим ставленням Януковича до Європи.
Я прошу вас не звертати увагу на свідомий саботаж цього процесу українською владою.
Я прошу вас не голосувати проти цієї Угоди, навіть якщо ви вважаєте, що це покращить мої шанси вийти на волю.
Я зовсім не хочу, щоб європейське майбутнє моєї країни залежало від мого власного комфорту.
Владна, кримінальна олігархія і український народ — це не одне й те саме. У них різні цілі та різні моральні цінності. Олігархії потрібно беззаконня, безконтрольність, безвідповідальність, економічна тінь та диктатура, що несумісні з європейськими цінностями.
А український народ своєю мужністю та стійкістю перед обличчям жорстокого свавілля продемонстрував, що свобода, справедливість та солідарність є його головними цінностями.
Українці прагнуть відчути себе повноцінними членами європейської родини, нарешті покінчити з пострадянськими метастазами, зачинити раз і назавжди двері у тоталітарне минуле.
Я зараз звертаюся до вас з проханням: при прийнятті доленосного рішення про підписання та ратифікацію Угоди віддати перевагу європейським прагненням українського народу та проігнорувати заздалегідь сплановані дії української влади, спрямовані на зрив цього історичного прориву до Європи.
Коли я звертаюся до вас, перед моїми очима стоять сотні тисяч кращих синів та доньок України, які віддали своє життя, віками виборюючи незалежність нашої держави.
У мене перед очима стоять мільйони українців, вбиті голодом в тридцятих роках тільки за те, що вони любили Україну; мільйони людей, які вийшли на засніжені вулиці Києва сім років тому в надії на Свободу.
Я бачу обличчя мільйонів молодих людей, які сьогодні задихаються під тиском авторитарного режиму і мріють про те, щоб нарешті вийти із замкненого кола минулого та стати громадянами вільної Європи. Не зруйнуйте їхню мрію, не карайте їх за злочини українського режиму.
Саме заради них усіх я прошу вас підписати та ратифікувати Угоду з Україною, навіть якщо українська влада свідомо не виконає умов останньої резолюції Європарламенту.
Бо для України це не лише підписання офіційного документу, це — відродження нашої довгоочікуваної Свободи, збереження нашої вистражданої незалежності, право на європеїзацію життя мільйонів українців. Все це зараз у ваших руках.
Я знаю, що вам зараз теж не просто: ЄС бореться зі світовою фінансовою кризою, остання хвиля розширення Європейського Союзу та адаптація Лісабонської угоди потребує максимальної енергії та уваги. Але велика місія Європейської родини полягає в тому, щоб нести справжні цінності іншим братнім європейським народам, гармонізувати життя нашого нестабільного і вразливого світу, і ви з честю виконуєте це завдання. Ми, вільні українці, дивимося на вас з надією.
Я знаю, що однією з умов підписання Угоди про асоціацію є моє звільнення з-за ґрат як свідчення припинення політичних репресій та розправи з опозицією.
Президент Янукович свідомо не виконує цю умову. Сьогодні я прошу вас, з усією силою переконання, підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі у будь-якому випадку.
Я не можу допустити, щоб моя несвобода стала причиною повного краху європейської мрії українців. Вірю, що ви не залишите Україну в біді та допоможете українцям звільнитись із в’язниці несвободи, безправ’я, безнадії та авторитаризму, яку вибудовує навколо них Янукович .
...Я закінчую писати це звернення у своїй камері ввечері. Десь там, за тюремними стінами, сідає сонце. Але я точно знаю, що скоро воно знову зійде над моєю рідною Україною. Це буде сонце свободи, гідності та величі вільних людей, які заслуговують на майбутнє в об’єднаній і вільній Європі.
Проголосуйте та ратифікуйте цю Угоду, і це буде наша з вами спільна перемога над авторитаризмом.
Юлія Тимошенко
Анатолий Мокрый, заместитель председателя кременчугской организации «Союз-Чернобыль», вернулся из Киева, где около 70 кременчужан-чернобыльцев приняли участие в акции протеста перед Кабмином против отмены социальных льгот.
